Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Е-мое, братва, я вам расскажу свою историю, как я купила закладки и попала в тему прямо на работе в этом ушибленном офисе. Представляете, я, такая гопота, сидела за своим столом и грузила эту яму под названием "корпоративный мир", просто не в себе от этой жизни.
И вот однажды, мой братишка подсказал, что можно хорошо отдохнуть с помощью кодеина. Фен, как его тут называют, стал моим спасением. Я решила попробовать и почувствовать всю силу ракеты, зажигая свою жизнь.
Я нашла подключение и достала эту драгоценность, тоненькую синюю пилюльку, покрытую глиттером. Нет, друзья, я не стала откладывать прикоп, ибо момент был сочным и нельзя было терять время. Я запустила этот герычик в организм и ждала, чтобы он раскрыл все свои глюки прямо в моей голове.
В течение нескольких минут я почувствовала, как мир начал расплываться в нереальных красках. Вокруг меня все перестало иметь форму и стало немного искривленным. Белые стены офиса приняли разные оттенки серого, а лица коллег стали какими-то пиксельными, словно они вылезли из игры на приставке.
| Офисное крыло |
Моя голова |
Все, что я видела, было просто невероятно. Каждое движение стало невероятно медленным, и я почувствовала себя как в тайм-лапсе.
Мы все живем в своих закладках, куда попадаем по своему выбору и желанию. Но я, братва, решила уйти дальше, где нет правил и ограничений.
Я пронзала через стены реальности, словно астронавт, путешествующий в открытом космосе. Эти глюки дали мне свободу от ограничений и позволили мне по-настоящему ощутить себя живым.
Конечно, я понимала, что это все временно, что через несколько часов эффект закончится, но на данный момент я чувствовала настоящий кайф, которого не разрешено испытывать в этом сером офисе.
Я стала по-другому видеть мир, как будто каждый объект окружающей меня реальности замедленно распаковывался перед моими глазами. Я видела даже самые незначительные детали, которые раньше просто ускользали от моего взгляда.
Братвы, я рекомендую вам попробовать такой глюк, чтобы открыть глаза к этому чудесному миру.
Но, как говорится, все хорошее когда-нибудь заканчивается. И эта ракета, которая подарила мне такие глюки, исчезла так же быстро, как появилась. Вернувшись в реальность, я поняла, что не могу прожить всю жизнь, находясь в таком состоянии.
Я постепенно начала приходить в себя, но ощущение эйфории и кайфа остались в моей памяти. Теперь я знала, что существует альтернативный мир, где можно узнать себя по-новому и окунуться в безумный водоворот эмоций и ощущений.
Каждый из нас ищет свои закладки, чтобы уйти от реальности, но важно помнить, что это лишь временный побег от глупой рутины.
И теперь, когда я вновь сижу за своим ненавистным столом, я помню о том, что существует другая жизнь, другая реальность. И это знание дает мне силы пережить этот день в офисе.
Так что, мои друзья, не бойтесь экспериментировать и открывать новые миры. Но помните, что это всего лишь краткая попытка отвлечься от реальности. Настоящая жизнь всегда ждет нас за гранью глюков и закладок.
|